Консультативний центр
Меню сайту


Категорії розділу
Обласні конкурси [21]
Наші досягнення [7]
Заходи [23]
Новини МАН [3]
ВІТАЄМО [11]
Всеукраїнські конкурси [1]
Районні конкурси [6]


Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031


Архів записів


Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 24


Друзі сайту


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Вітаю Вас, Гість · RSS 16 Жовтня 2018, 05:13
ІНФОРМАЦІЯ БАТЬКАМ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА


               Життя - вічна наука. Його не можна навчитись, можна лише вчитись. Сьогодні життя змінюється стрімко, часом непередбачувано. В однакових ситуаціях люди поводяться та почуваються по-різному. На декого життєві труднощі діють гнітюче, призводять до погіршення фізичного та психічного станів. Для інших же, навпаки,проблеми сприяють пробудженню прихованих раніше ресурсів, духовному вдосконаленню та успішній самоактуалізації.
            Дитина безпорадна, та мудрість дорослих дає їй захист. Отже, саме дорослі здатні створити сприятливі умови для її розвитку. Завдання педагогів - допомагати дитині знахидити опору в собі, нарощувати ресурси психологічного протистояння негативним чинникам реальності.
              Основа такого розвитку - психологічне здоров’я, від якого багато в чому залежить здоров’я людини вцілому. Психологічне здоров’я тісно пов’язане зі шкільною успішністю. Результати досліджень доводять, що низька успішність, недисциплінованість часто є проявами невротичних захворювань. Порушення психологічного здоров’я сприяє зростанню відчуття тривоги, яке, в свою чергу, може призвести до суттєвого зниження уваги. Розлад психологічного здоров’я впливає і на поведінку дитини.

                 
               Розвиток дитини молодшого шкільного віку тісно пов’язаний з особливостями світу її почуттів та переживань. Емоції, з одного боку є "індикаторами" стану дитини, а з другого - самі суттєво впливають на протікання пізнавальних процесів та її поведінку, визначають спрямованість уваги, особливості сприймання оточуючого світу, логіку суджень тощо. Діти цього віку вкрай емоційні, але посупово вони оволодівають уміннями керувати своїм емоційним станом, стають стриманішими, більш урівноваженими.
             Формуванню поч
уттів сприяють успіхи і невдачі в навчанні, взаємини з ровесниками і батьками, читання художньої літератури, перегляд телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри. До емоційної сфери молодших школярів належать переживання, пізнання нового, здивування, сумнів, які стають основою формування пізнавальних інтересів, допитливості учня.
              Відомо, що кожна дитина має певний рівень інтелектуальних здібностей. На жаль, він не завжди буває достатньо високим. Молодші школярі, здебільшого дуже переймаються з цього приводу, хвилюються через низькі бали, отримані ними з тих або інших предметів. Брак відчуття успішності в навчанні спричиняє в учня емоційний дискомфорт, невпевненість у собі, закладає основи низької самооцінки, а часом навіть і підвищеної агресивності.
              Буває й інша ситуація - дитина добре вчиться, але не може адекватно спілкуватися з однолітками, ображається на них.
         В таких та аналогічних випадках доцільно організовувати спеціальні заняття, під час яких розв’язується ціла низка завдань: зниження тривожності, розвиток дрібної моторики, формування навичок спілкування, підвищення самооцінки, розвиток креативності тощо.


ПРОСТІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюй­те її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до ди­тини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджай­те його собі на коліна, дивіться йому в очі, обій­майте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, уда­вайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетво­рилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Не­ухильно дотримуйтесь встановлених вами забо­рон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих нега­тивних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину прохан­ням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, тре­ба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдава­тися до прямих інструкцій, наказів, що буде до­сить ефективним для дитини, яка звикла реагу­вати на прохання батьків. І тільки в разі відвер­того непослуху батьки можуть думати про пока­рання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як по­карати, але майте на увазі, що фізичне покаран­ня — найтяжчий за своїми наслідками засіб пока­рання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Пока­раний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повин­но сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви змо­жете передати необхідні навички, знання, по­няття, про життєві правила та цінності, зможе­те краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояс­нюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть забо­рон та обмежень. Допоможіть їй навчитися вис­ловлювати свої бажання, почуття та переживан­ня, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочита­ної разом книжки (день варто закінчувати чи­танням доброї, розумної книжки).

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, про­блемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовува­ти, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з кон­структором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екс­курсії, знайомлячи дитину з населеним пунк­том де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, фор­муйте трудові навички та любов до праці (підтри­муйте ініціативу й бажання допомагати вам).